Як вибрати SSD для ноутбука та стаціонарного ПК — Лайфхакер

SSD (Solid State Drive) — це тип накопичувача даних, який для зберігання інформації вбудовані мікросхеми пам'яті. На відміну від традиційних жорстких дисків (HDD), що використовують механічні частини для читання та запису, SSD не має компонентів, що рухаються. Це робить його швидше, тихіше та надійніше.

Правильно підібраний SSD може значно покращити продуктивність комп'ютера. У цій статті ми розглянемо ключові аспекти вибору пам'яті, яка інтегрується до ноутбука або системного блоку ПК. Окремо також відзначимо характеристики зовнішніх SSD, які виконують іншу функцію.

На що дивитися насамперед, вибираючи SSD

Розглянемо основні параметри модулів SSD, що підключаються до материнської плати.

Форм-фактор

Форм-фактор — це розміри та форма накопичувача. Якщо в ноутбуці відведено місце під SSD конкретного типорозміру, інший ви встановити просто не зможете. Зі стаціонарним ПК такого обмеження немає.

Існує кілька форм-факторів, ось найпоширеніші:

1. 2,5″ SSD розмірами і роз'ємом точно відповідають 2,5″ HDD. Це спрощує заміну HDD на SSD. Зазвичай такі накопичувачі встановлюються в системні блоки ПК.
2. mSATA компактніший і не має зовнішнього корпусу. Зазвичай купується для ноутбука.
3. М.2 виглядає як електронна плата шириною 22 мм та довжиною від 30 до 110 мм. Може встановлюватись на материнську плату стаціонарного комп'ютера чи ноутбука.

Інтерфейс

Від інтерфейсу залежить швидкість читання та запису даних. Параметр важливий, але просто вибрати найшвидший інтерфейс – не найкращий варіант. Інтерфейс повинен підтримуватись материнською платою комп'ютера. Інакше накопичувач не зможе працювати на максимальній швидкості або взагалі не підключиться.

Є два типи інтерфейсу:

• SATA. На даний момент є три версії цього інтерфейсу. SATA I забезпечує швидкість передачі даних до 1,5 Гбіт/с, SATA II – до 3 Гбіт/с, SATA III – до 6 Гбіт/с. Варіанти сумісні, пристрій будь-якої версії працюватиме на будь-якій материнській платі з роз'ємами SATA. Але швидкість відповідатиме найменшому значенню з пари. Наприклад, накопичувач SATA III на материнській платі за допомогою SATA I дасть максимум 1,5 Гбіт/с.
• PCI-E — Найшвидший інтерфейс. Сучасні плати для домашніх комп'ютерів забезпечують швидкість до 7,5 Гбіт/с. А максимальна швидкість для останньої версії PCI-E становить 63 Гбіт/с (використовуються у великих центрах обробки даних). Але PCI-E-накопичувачі набагато дорожчі за SATA, особливо з підтримкою сучасного протоколу передачі даних NVMe. Він забезпечує мінімальну затримку та відрізняється кращою енергоефективністю.

Роз'єм

Використовується декілька видів роз'ємів для підключення SSD:

• SATA — найпоширеніший роз'єм для SSD та HDD з однойменним інтерфейсом. До материнської плати такий накопичувач підключається за допомогою SATA-кабелю. Зазвичай роз'ємами SATA постачаються 2,5″ SSD.
• mSATA — Зменшена версія роз'єму SATA, що дозволяє підключати накопичувач безпосередньо до материнської плати. Інтерфейс — SATA.
• М.2 — Компактний роз'єм М.2-накопичувачів. Має дві модифікації, що відрізняються розташуванням ключа — виступи на роз'ємі. Ключ «B» (6 пінів) говорить про те, що накопичувач працює за інтерфейсом SATA. Ключ «М» (5 пінів) — PCI-E. Ключ на накопичувачі повинен відповідати ключу на роз'єм материнської плати. Бувають SSD із двома варіантами: такі можуть працювати з обома інтерфейсами залежно від того, якою саме підтримується материнською платою.

Є у продажу та накопичувачі з іншими роз'ємами — U.2, U.3 та інші. Але такі пристрої зазвичай використовуються у професійному сегменті, наприклад, у серверах.

Які параметри важливі для комфортного використання SSD

Якщо попередні характеристики були пов'язані, швидше, із сумісністю накопичувача та комп'ютера, то ці відповідають за роботу самого пристрою та його можливості.

Об `єм

Обсяг підбирається під ваші вимоги та можливості. Чим він більший, тим SSD дорожче. Під систему та основні офісні програми вистачить 256 ГБ. Якщо ви збираєтеся ставити ігри або складні програми, краще орієнтуватися на 500 ГБ. Якщо і те, й інше, та ще й щоб під фільми місце залишилося, потрібно вже 1 ТБ або більше.

Максимальна кількість байтів, що записуються (TBW)

Основний мінус SSD – кінцева кількість циклів перезапису. Якщо просто зберігати дані на накопичувачі, він прослужить довго. Але при стиранні та записуванні нової інформації ресурс пристрою знижується. TBW – це кількість терабайт, які можна гарантовано записати на SSD.

Накопичувач з TBW в 40-60 ТБ пропрацює як основний системний диск домашнього ПК щонайменше років п'ять. Але якщо SSD використовується в активному режимі, наприклад на сервері або для зберігання баз даних, що часто використовуються, то TBW повинен бути більше — мінімум 200-300 ТБ. Такі коштують дорожче, але й прослужать довше.

Швидкість читання та запису

Цей параметр не може бути вищим за граничні значення для свого інтерфейсу. Але у бюджетних моделей швидкість може виявитися набагато нижчою за максимальну. У будь-якому випадку краще відштовхуватися від граничних значень, а далі вже дивитися на ціни: що швидкість вища, то SSD дорожче.

Наприклад, для SATA хороші показники – це 500-550 Мбайт/с на читання та 450-520 Мбайт/с на запис. А для SSD з інтерфейсом PCIe це вже 3000-3500 Мбайт/с і 2000-3000 Мбайт/с відповідно.

Ці значення можуть змінюватись в залежності від конкретної моделі SSD та виробника. Диски з інтерфейсом SATA, як і раніше, залишаються хорошим варіантом для більшості користувачів завдяки своїй доступності та достатньої швидкості для повсякденних завдань. Але для процесів, що вимагають високої продуктивності, таких як робота з великими файлами, відеомонтаж, розробка програмного забезпечення та ігор, SSD з інтерфейсом PCIe NVMe пропонує значно вищі швидкості передачі даних.

Об'єм буфера

Буфер — це швидкодіюча пам'ять, в якій зберігаються останні використані на накопичувачі дані. Так, якщо на диску є дрібні файли, що часто використовуються, вони можуть фактично лежати в буфері, і доступ до них буде набагато швидше.

Великий обсяг буфера збільшує швидкість роботи накопичувача, але гнатися за максимальними значеннями особливого сенсу немає. При зчитуванні або запису важких файлів цей параметр не має жодної ролі. Оптимальним вважається буфер об'ємом 1 МБ на 1 ГБ об'єму накопичувача.

Тип флеш-пам'яті

Типи флеш-пам'яті різняться кількістю біт інформації, що зберігається у кожному осередку. Цей параметр прямо впливає на ресурс накопичувача та його ціну:

• SLC (Single Level Cell — «осередок першого рівня») — кожен осередок зберігає один біт інформації. Найдорожчий тип флеш-пам'яті, але при цьому максимально швидкий та надійний.
• MLC (Multi-Level Cell — «комірка множинного рівня») — два біти на одну комірку. Досить високий ресурс, але при цьому ціна висока.
• TLC (Triple-Level Cell — «осередок потрійного рівня») — у кожному осередку три біти. Прийнятна ціна, але ресурс не дуже великий.
• QLC (Quad-Level Cell — «комірка четвертого рівня») — чотири біти на комірку. Найбільш бюджетний варіант, але швидкість та ресурс низькі. Такі краще використовувати для зберігання не дуже важливих даних, наприклад, фільмів і музики.

В ідеалі розглядати лише пам'ять SLC та MLC. Якщо вам важливі ваші дані і ви не хочете думати про заміну SSD через якийсь час.

Що врахувати під час вибору зовнішнього SSD

Зовнішні SSD мають основу звичайний твердотільний накопичувач із тими самими характеристиками. Але є й відмінності.

• По-перше, інтерфейс та форм-фактор не мають вирішального значення. Зовнішній накопичувач можна підключити до будь-якого стаціонарного ПК або ноутбука, так що вибрати такий SSD набагато простіше.
• По-друге, швидкість зовнішніх накопичувачів може бути набагато нижчою, ніж можна припустити за їхнім внутрішнім інтерфейсом.

При виборі зовнішнього SSD дивитися потрібно як на швидкість читання і записи, обсяг і TBW, а й інші характеристики.

Інтерфейс USB

Зовнішні SSD підключаються за інтерфейсом USB, який також має кілька версій. Від неї залежить швидкість передачі. Але при цьому версія накопичувача USB повинна відповідати версії USB комп'ютера. При їх розбіжності використовуватиметься USB найменшого варіанта з пари.

• USB 2.0 — найстаріша з версій, що використовуються сьогодні. Швидкість передачі обмежена 480 Мбіт/с. Це набагато менше за ту, що може забезпечити найповільніший SSD сам по собі. Сенсу брати зовнішній накопичувач із USB 2.0 мало.
• USB 3.0 (він USB 3.2 Gen 1) забезпечує максимальну швидкість передачі в 5 Гбіт/с. Велика швидкість потрібна лише SSD SATA III та PCI-E.
• USB 3,1 (або USB 3.2 Gen 2) дозволяє передавати дані з максимальною швидкістю до 10 Гбіт/с. Цей інтерфейс не обмежує швидкість накопичувачів SATA будь-якої версії.
• USB 3.2 Gen 2×2 — остання версія USB з максимальною швидкістю до 20 Гбіт/с. Має сенс при внутрішньому інтерфейсі накопичувача PCI-E. Але для забезпечення цієї швидкості на стаціонарному комп'ютері чи ноутбуці також має підтримуватись USB версії 3.2 Gen 2×2. Таких не так уже й багато.

Захищеність

Зовнішні SSD не заховані всередині системного блоку чи ноутбука, а мають власний корпус. Найпростіші варіанти мають мінімальний захист. Такі накопичувачі можна використовувати лише у житлових приміщеннях.

Є корпуси із захистом від вологи, пилу та ударів. Ці зовнішні SSD можна використовувати для перенесення інформації в найжорсткіших умовах. Допустимо, для зберігання відзнятого відео при вилазках на природу.

Який SSD купити у різних ситуаціях

Вибрали моделі з безліччю позитивних відгуків користувачів.

Замінити повільний HDD за невеликі гроші

Для прискорення роботи комп'ютера зі старим HDD найпростіше замінити його на SATA SSD відповідного типорозміру — 2,5″ для стаціонарного ПК і mSATA для ноутбука. Версію SATA накопичувача слід підбирати за можливостями материнської плати. Оскільки диск системний, то краще тип флеш-пам'яті QLC не розглядати.

Забезпечити максимальну швидкість

Максимальна швидкість — це PCI-E-накопичувач з флеш-пам'яттю SLC або MLC. Великий обсяг буфера теж завадить. Такі SSD дорожчі за інші, зате вони забезпечать помітну економію часу при роботі з масивними файлами. Наприклад, під час відеомонтажу.

Знайти SSD, який не доведеться міняти максимально довго

Якщо вам важливіше надійність на кілька років, то зверніть увагу на накопичувачі з високим TBW.

Додати додатковий об'єм до наявного диска

На комп'ютері слід орієнтуватися на доступні інтерфейси. Якщо на материнській платі є роз'єм М.2, є сенс пошукати відповідний накопичувач серед моделей з відповідним інтерфейсом. На ноутбуках вільних місць під додаткові накопичувачі, як правило, немає. Тут оптимальним варіантом буде зовнішній SSD із версією USB, що відповідає можливостям пристрою.