26 червня назавжди закривається ICQ. Платформу для обміну повідомленнями, яку в країнах СНД переважно називали «аською», запустила 1996 року ізраїльська компанія Mirabilis, і як мінімум до середини нульових вона була домінуючим месенджером у світі.
У Росії та інших країнах СНД популярність ICQ зберігалася довше: навіть на початку 2010-х можна зустріти активних користувачів цього месенджера. Але довго конкурувати з іншими сервісами після піку «аська» не змогла. Згадуємо, за що таку програму так любили.
1. Економія на СМС
У нульових СМС вже не були такою розкішшю, як у 90-х (враховуючи, що перше таке повідомлення відправили 1992 року, спочатку торкнутися технології було дорого). Але популярних на той час пакетів на 100–200 повідомлень вистачало далеко не всім. Просто подумайте, скільки повідомлень різним людям ви надсилаєте протягом дня, і уявіть, скільки б тоді коштувало в перерахунку на СМС.
Враховуючи, що до середини нульових підключити безлімітний інтернет можна було за 15-16 доларів (при курсі нижче 30 рублів), перенесення спілкування в ICQ дозволяв суттєво економити — особливо тим, кому інтернет все одно доводилося оплачувати для інших завдань. Причому вигоду бачили не лише звичайні користувачі, а й компанії: до WhatsApp та Telegram популярним корпоративним месенджером та засобом зв'язку з клієнтами був саме ICQ.
2. Надсилання повідомлень офлайн
Одна з корисних фішок ICQ – можливість офлайн-надсилання повідомлень. Якщо співрозмовник не є онлайн, ви все одно могли йому написати. Повідомлення зберігалися на сервері та доставлялися, коли одержувач з'являвся в Мережі. Зараз це може здатися очевидною функцією, але на початку нульових, коли Dial-up-з'єднання не відрізнялося стабільністю, а постійне підключення до мобільного інтернету мало кому доступно, така опція була просто необхідною.
3. Легкі знайомства
Кожному користувачеві ICQ присвоювався ідентифікатор UIN. Це унікальний ланцюжок з 5–13 чисел, який відповідав лише одному номеру профілю. Це дозволяло не зав'язувати спілкування на номері телефону та не розкривати цю інформацію стороннім: для додавання до контактів UIN було достатньо.
Але завести нові знайомства було легко, навіть не знаючи UIN конкретного користувача. В ICQ практично з перших днів надавалася можливість знаходити людей за ключовими словами з їхніх профілів. Так можна було знайти тих, хто поділяє ваші інтереси і теж шукає друзів.
4. Зручний дизайн
ICQ розвивався на зорі загальнодоступного інтернету, і перед творцями стояло непросте завдання: розробити одну з перших платформ для онлайн спілкування, в якій зможе розібратися кожен.
І вийшло чудово: ICQ однаково добре виглядав і на маленькому екрані телефону, і у віконці на комп'ютері. З саунд-дизайном теж все відмінно: якщо ви коли-небудь користувалися «аською», то звук повідомлення навряд чи забудете навіть через десятки років.
Так, згодом оформлення месенджера почало здаватися допотопним на тлі конкурентів, але саме в ICQ заклали основи взаємодії користувача з інтерфейсом та продумали механіки, які застосовуються і в сучасних додатках.
5. Система статусів
Мабуть, найвідоміший символ ICQ — ромашка з різнобарвним листям. Це і логотип сервісу, і елемент оформлення для статусу: за кольором пелюсток у списку контактів легко зрозуміти, хто онлайн, а хто ні.
Функцію придумав Сефі Вігісер, один із чотирьох творців ICQ — і єдиний із команди, хто виступав публічно та давав інтерв'ю. Ось як про цей елемент відгукувався президент технологічної консалтингової компанії Sociate Джері Міхальскі інтерв'ю Forbes 1999:
Вигадані їм [Вигисером] іконки та їхні аналоги увійдуть до візуального словника на десяток років. Думайте про них як про дорожні знаки у кіберпросторі.
Джері Міхальскі
Згодом статусів побільшало і до них дозволили додавати підписи: так вони вийшли за межі чисто утилітарних та дозволили виразити себе. Зрозуміло, з усіма атрибутами початку нульових, включаючи жаргон та всілякі каламбури.
6. Різні клієнти
Офіційний клієнт ICQ розвивався разом з гаджетами: починалося все з комп'ютерів та кнопкових телефонів, пізніше з'явилися офіційні програми для різних операційних систем, включаючи мобільні, та веб-версія.
Але використовувати саме ICQ ніхто не вимагав: протокол підтримували сторонні програми на зразок Jimm, QIP, MIP, Mandarin ICQ, Miranda та десятки інших. Такі програми призначалися для різних пристроїв, відрізнялися оформленням, доступними налаштуваннями та обсягами трафіку, що споживається. Користувач міг сам вибирати, що більше подобається візуально і що краще відповідає його потребам.
7. Заробіток на номерах
Наприкінці своєї світової популярності в 2010 році в Росії ICQ залишався значущим не тільки для тих, хто спілкувався з друзями або шукав знайомства, а й для тих, хто на цьому заробляв. На момент продажу сервісу Mail.ru новим користувачам надавали вже 13-значні номери, тому випущені роки тому ідентифікатори із семи чи навіть шести цифр цінувалися у спільноті.
Існували цілі сайти з перепродажу рідкісних номерів, також красиві UIN було легко знайти на «Молотці» — найбільшому російському майданчику онлайн-аукціонів тих років. Звичайний ідентифікатор із шести цифр на піку популярності «аськи» пропонували купити за 1 500–2 000 рублів, а за варіанти з цифрами, що повторюються, давали відчутно більше. Наприклад, пафосний семизначний UIN 9060900 пішов з «Молотка» за 11111 рублів.
Такий інтерес до гарних номерів додатково роздмухував кількість користувачів: торговці зазвичай пропонували ідентифікатори не власних профілів, а зареєстрованих спеціально під продаж або зовсім вкрадених в інших людей.
8. Реліз в ідеальний час
ICQ з'явився раніше, ніж масові соцмережі: MySpace запустили лише 2003 року, Facebook* — 2006-го. Згодом ці конкуренти поховали ICQ на Заході, а в країнах СНД убивцями стали «ВКонтакте» та Skype. Свої роки слави та заслужене місце в історії інтернету месенджер встиг отримати багато в чому тому, що популярних аналогів довгий час просто не було.
Самі автори підтверджували, що левова частка успіху проекту – вдалий таймінг. У 2018 році один із перших інвесторів ICQ, Йосі Варді, визнав це в інтерв'ю.
Якби [создатели] звернулися до мене 1995 року, а не 1996-го, то на той момент інтернетом користувалися надто мало людей. У 1997 році існувало вже сім конкурентів, а через два роки — вже 1 000 конкурентів.
Зрозуміло, успіху б не трапилося, якби ICQ справді крутим і революційним для свого часу сервісом, але це якраз той випадок, коли всі умови збіглися ідеально. Згодні? Пишіть у коментарях, за що ви любили цей месенджер.
* Діяльність Meta Platforms Inc. і соціальних мереж Facebook і Instagram, що належать їй, заборонена на території РФ.
